Спілкуюся з молодим чоловіком. І він мені розповідає, як поруч з його багатоквартирним будинком падали кілька шахедів, а він боявся. Так і сказав: «страшно!».
І от я запитую в нього, чи робить він щось для того, щоб:

1. Не боятися.
2. Боятися менше — за інтенсивністю та/або тривалістю.

Відповідь: «на початку повномасштабного вторгнення було дуже страшно і тоді, мабуть, був сенс щось робити, а зараз уже й так нормально».

Я здивована. Як людина каже «страшно» і потім «вже й так нормально»? Як?

Це шизофренія, ідіотизм чи що? Страшно — це НЕ нормально.

Страх впливає на тіло, тіло виробляє хімію, хімія пронизує тіло, просякнуте тіло впливає на стан, думки та вчинки.

НЕ нормально ходити наляканим і довго не могти заснути.
НЕ нормально ходити наляканим і погано працювати..
НЕ нормально тримати в собі страх фоном.
НЕ нормально тримати страх фоном і транслювати його в позі, міміці, жестах, голосі, невербаліці.
НЕ нормально взагалі отруювати себе негативними емоціями і варитися в них, ще й інших у це занурювати.

Також до НЕ нормально — потім розповідати про це всьому світу в соцмережах, мовляв, такий жах стався, було страшно, але я пережив і живу.

Життя — одне! Воно дуже коротке і дуже швидко летить час. Усі літні люди кажуть одне й те саме: «час летить швидко, життя пролітає швидко». То якого біса жити за принципом «все погано, але я терплю і пишаюсь своєю силою терпила»? Це не привід для гордості!

Зустрічаються два друзі. Один сумний. Інший питає:
- Чого ти такий сумний?
- Та в мене така проблема... Енурез... Мочуся в ліжко щоніч.
- Ну ти не засмучуйся, ці проблеми зазвичай психологічні.
У мене є знайомий психолог, дуже крутий. Звернись до нього, він допоможе.

Зустрічаються через місяць. Другий задоволений.
- Ну що, звернувся до психолога?
- Так, дякую тобі велике. Психолог допоміг за кілька сеансів.
- Що, більше не мочишся в ліжко?
- Мочусь, але тепер я цим пишаюсь.

Привід для гордості, а точніше для радості — це ВМІННЯ керувати своїми станами (думками й емоціями). Щоб утримувати в собі спокій або впевненість, щоб повертатися до них або до радості — після всяких жахливих неприємностей.
ПИШАТИСЯ має сенс лише тим хорошим, що ТИ ВМІЄШ І ТИ ЗРОБИВ! Що ти не зламався, не опустив руки, не розкис, не страждаєш, не трясешся від страху… А повернувся в ЗВИЧАЙНИЙ, НОРМАЛЬНИЙ стан — живу, радію сам і тішу інших, граю і досягаю.
Уміння керувати своїм станом — це як натреновані м’язи преса, які дозволяють тримати удари. І виглядати привабливо.